Виступ на районному семінарі-практикумі «Моделювання уроку з теми «Формування мотиваційних компетентностей на уроках української мови та літератури»

     В умовах модернізації освіти, мовної зокрема, важливого значення набуває організація навчання як важливий мотиваційний фактор здобуття й застосування знань, умінь і навичок, спроможних забезпечити особистості участь в житті суспільства на максимальному для неї рівні успішності. У таких умовах досягнення бажаного результату пов`язане з підготовкою учнів до самостійної творчої діяльності. Тому завданню навчити творчості, виховувати самостійну особистість, яка не просто володіє знаннями, а вміє їх застосовувати, у процесі навчання української мови та літератури відведено чільне місце.

      Моделювання сучасного уроку здійснюється у форматі методичної творчості вчителя-словесника.

      На І етапі  - виникнення творчого задуму - словесник має усвідомлювати, що важливо не лише дотримуватися вимог програми, а й шукати нові оригінальні шляхи організації діалогічної навчальної взаємодії з учнями.

      На ІІ етапі моделювання уроку учитель налаштовує дітей на продуктивну роботу, створює сприятливий психологічний клімат, формуються мотиваційні компетентності, усвідомлюються й уточнюються навчально-виховні завдання, котрі потребують осмислювання й оцінювання. Для цього необхідно сформулювати тему уроку відповідно до анотації навчальної програми, визначити триєдину мету, зважаючи на зміст програмового матеріалу, тему заняття й особливості класу.

    Формування мотиваційних компетентностей учнів без перебільшення можна назвати однією із центральних проблем сучасної школи. Способи навчання школярів лише тоді дають належний ефект, коли враховуються рушійні сили і насамперед мотиви учіння.

    Прийнято розрізняти такі групи мотивів:

1)    пізнавальні мотиви, пов`язані зі змістом навчальної діяльності й процесом її виконання;

2)    соціальні мотиви, пов`язані з соціальними взаємодіями учнів з іншими людьми, їхнього співробітництва і взаємодії з друзями і вчителем;

3)    мотиви самоосвіти, які полягають у спрямованості учнів на самостійне вдосконалення способів здобуття знань, формування вмінь і навичок.

    Для формування нових знань і способів дій найчастіше використовують: 

·        мотиви розвитку власних здібностей;

·        мотиви спілкування;

·        ділова мотивація;

·        «мотивація благополуччя»;

·        навчальна мотивація;

·        творча мотивація;

·        комунікативні мотиви;

·        пізнавальний мотив.

    Формування позитивної мотивації на уроках української мови та літератури ставить на перший план активні форми навчання розроблені в виборі таких навчальних засобів, які допоможуть учителеві розв`язати завдання організації навчально-пізнавальної діяльності, викликають інтерес в учнів і створюють стійку пізнавальну мотивацію за рахунок залучення класу у творче пізнання і творчу діяльність.