Посилення виховного потенціалу на уроках української мови та літератури

Реалії сьогодення спонукають учителя творчо підходити до навчального процесу, шукати такі форми проведення занять, які захопили б учнів, сприяли кращому засвоєнню матеріалу, розвитку здібностей і бажання вдосконалювати свої знання та уміння.

Але що б нове не придумував учитель, основною формою організації навчального процесу в школах усіх типів був і залишається урок.

Жан-Жак Руссо писав, що нецікавий урок нічого, окрім нелюбові до предмета і до педагога, не викликає. Отож, одне з головних завдань сьогодні, що бачу перед собою як учителем, - викликати інтерес до навчання.

Проблема, над якою я працюю – «Активізація розумової діяльності учнів на уроках  української мови та літератури»

У процесі пошуків шляхів активізації розумової діяльності учнів на уроках переконалася, що інтерактивні методи роботи на уроках набагато збільшують пізнавальну активність та самостійність учнів, мотивують потребу самовдосконалення.

Інтерактивне навчання передбачає залучення у навчальний процес усіх учнів, що є особливо цінним у вихованні соціально активної особистості. Учні мають можливість рефлектувати з приводу того, що вони знають та думають. Учні у процесі спільної діяльності вчаться спілкуватися між собою, розуміти, допомагати одне одному, підтримувати, розуміючи, що успіх кожного гарантує загальний успіх.

Найвагомішою перевагою інтерактивного навчання вважаю те, що в учнів виникає глибока внутрішня мотивація до навчання, адже вони мають змогу приймати важливі рішення щодо процесу навчання, будучи не об’єктом його, а суб’єктом - особою, що може сперечатися, доводити свої думки, а не сліпо сприймати сказане учителем. Учні розвивають свої комунікативні навички, розширюють пізнавальні можливості.

Методів інтерактивної роботи існує багато. Кожний приваблює своєю оригінальністю, певними можливостями, кожний характерний для певного типу чи етапу уроку. Застосування інтерактивних методів на уроках – справа потрібна, цікава перспективна.

Моїм учням подобається працювати в експертних та перехресних групах, групі шуму, проявляючи себе в таких видах діяльності: інтелектуальна розминка, інформаційний пропуск, інтерв’ювання, редакційний кошик.      Спираючись на наукові дослідження Є. Пасічника, Б. Степанидина, Г. Токмань, намагаюся відступити від шаблонів, усталених істин, прагну до інтерпретації, власного сприйняття художнього твору, знаходячи в ньому щось співзвучне сьогоденню, учням, собі самій.

       Творчо переосмислюючи і використовуючи елементи перспективного педагогічного досвіду вчителів-новаторів О.Демчука, О. Заболотного, С. Омельчука, О. Рудницької, я намагаюся самореалізуватися, виробляти власний педагогічний стиль, суть якого – створити умови для активізації розумової діяльності на уроках словесності.

       Взявши для себе за основу слова відомого педагога Ш. Амонашвілі про те, що «дитина – явище в нашому житті, а не випадковість»,  я шукаю такі форми роботи з учнями, які допомагають виявити їхню індивідуальність, неповторність, створити умови для активізації розумової діяльності учнів.

З цією метою необхідно по-особливому моделювати навчальну діяльність на уроці.

Велику увагу приділяю етапу мотивації, щоб заохотити учнів до роботи. Так, наприклад, на початку уроку пропоную учням пояснити слова Сократа: «Добре говорити уміє тільки той, хто уміє слухати». Отже, увага є однією з умов успіху роботи на уроці.

Після цього – лінгвістичне дослідження «Загадка від мудрого Мольфара». Ключ-відповідь міститься у деформованому тексті.

У слов'ян алфавіт з'явився завдяки грекам. (4) Історію творення письма продовжили букви. (7) Алфавіт українців складався на базі кирилиці. (2) Саме тоді була запроваджена письменність.(5) Школярі Київської Русі у 10ст. вже мали азбуку – кирилицю і глаголицю. (3) Малюнки (піктограми) стали першим кроком до її виникнення. (6) Кирило і Мефодій – її творці.

Спочатку учні розташовують речення послідовно за змістом і після цього з перших букв прочитають відгадку (усмішка).

Після роботи над творенням тексту учні записують нові слова у «Словничок ерудита». Таке завдання спонукало дітей до активної пізнавальної діяльності і цікавих відповідей на запитання вчителя: «Чи є в сучасному житті піктограми?»

Важливу роль в активізації діяльності школярів відіграють проблемні навчально-пізнавальні ситуації. Пропоную учням нову інформацію на тему «Письмо слов'ян» і прошу дати відповідь на запитання: «Що суперечить записаному тексту і нашим знанням?» Учні самостійно зробили висновок, що до прибуття Кирила і Мефодія на Русі вже існувало письмо.

Отже, відповідно створена на уроці проблемна ситуація стала рушієм критичного мислення учнів, джерелом творчого пошуку знань.

Рушійною силою в активізації розумової діяльності учнів на уроках є ігрова діяльність. Це джерело мислення, благородних почуттів і прагнень.

Деякі ігри розробила сама і апробувала їх на уроках словесності.

«Митник»

Учні «перетворюються » на працівників митниці, діти об’єднуються в групи, кожна з яких отримує завдання: виявити слова певного розряду, типу і т. ін.

Додаткове завдання – виявити порушників митниці.

Важливо прагнути, щоб учні, виконуючи завдання, вчилися захищати свою позицію, доводили, чому вважають так, а не інакше.

«Музей помилок»

Учні – музейні працівники. До них потрапляють якісь реліквії, але час наклав свій відбиток – стерто частини речень, нечітко написані слова, відсутні розділові знаки, переплутано місцями слова, коли склеювали аркуш. Завдання – відтворити текст, пояснити помилки, виправити їх. А ще іноді потрібно відредагувати текс-переклад з давньої мови, виконаний недосить грамотними дослідниками.

Особливістю інтерактивного навчання на уроках літератури є випереджальні домашні завдання (вивчення біографії письменника, прочитання твору, підготовка відповідей на заздалегідь оголошені проблеми твору або поставлені запитання, які роздаються перед вивченням теми.

Перед вивченням інтимної лірики І. Франка можна поділити клас на групи і запропонувати такі завдання:

1.     Ольга Рошкевич – кохання всього життя.

2.     Юзефа Дзвонковська – «Я забув, що то осінь холодна…»

3.     «Жінка, котра була поруч…»

4.     Збірка «Зів’яле листя».

На уроках літератури я часто використовую такі форми: творчий пошук, літературна світлиця, уявна екскурсія, заняття-концерт, літературний портрет, урок-реквієм, вшанування пам'яті письменника.

У своїй практиці використовую метод незакінченого речення, який дає можливість учням висловлювати власні ідеї та думки. Я формулюю незакінчені речення і пропоную учням його закінчити.

Наприклад, зразки відповідей учнів на уроці літератури з теми: «Вічна актуальність проблеми батьків і дітей у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».

       Родина для мене – це…:

Ø люди, які мене люблять і розуміють;

Ø тиха гавань, куди я зможу завжди прийти;

Ø рідні й найближчі люди;

Ø зв'язок поколінь від бабусі до онучки.

На заняттях літератури проводжу дискусії. Запитання для дискусії даю учням заздалегідь, щоб вони вдома підготувалися: опрацювали літературу, зробили виписки, підібрали цитати. Учні із задоволенням беруть участь у дискусії, бо знають, що їх уважно вислухають, доповнять або спростують їхні твердження. Кожен може говорити відверто і щиро, висловлюючи тільки особисту думку.

Під час вивчення роману П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» учні дискутують над проблемою:

Ø Хто такий Чіпка: пропаща сила, бунтар чи вбивця?

Методи навчання, подані вище, сприяють підвищенню ефективності навчального процесу, покращенню інтелектуального розвитку учнів, оволодінню ними навичок саморозвитку особистості.

Вважаю, що досить цікавою формою роботи є урок-проект. Це форма організації навчання, у процесі якого учні отримують знання й набувають практичних умінь для розв’язання реальних проблем. Так, після проведення уроку з вивчення літератури рідного краю учні запропонували продовжити роботу з дослідження пісенних скарбів села.

Досить цікаві дослідження учні провели, готуючи проекти «Моє рідне село», «Шляхами Кобзаря», «Барвінок в українському фольклорі», «Моє ім'я – мій друг».

Для вчителя-словесника неабияку роль відіграє позакласна робота. Крім уже традиційних для кожного навчального закладу предметних та методичних тижнів, конкурсів, вікторин та випуску літературної газети, проводжу консультації, індивідуальні заняття з обдарованими дітьми.

На позакласних заходах проводжу роботу щодо формування мотивації навчання української мови і літератури, предметних та ключових  компетентностей. З цією метою було проведено: «Літературну світлицю», заняття-гру «Що? Чому? Як?», рольову гру «Плекаймо культуру мовлення!», диспут «Без граматики не вивчиш і математики», КТС «Крилаті слова».

Традиційно, після вивчення теми «Іменник» у 6 класі проводиться Свято Іменника, де учні закріплюють свої знання про дану частину мови.

Намагаюся, щоб такі форми роботи були спрямовані на виховання загальнолюдських цінностей, усвідомлення традицій нашого народу.

Робота у гуртку «Берегиня» поглиблює знання учнів про мову та її історію, привертає увагу школярів до мовної культури, дозволяє стимулювати до образного й вільного сприйняття навколишнього світу (людей, культурних цінностей, традицій, природи). Діти вчаться поважати чужу думку, бути терпимими до різних точок зору, вчаться фантазувати, уявляти, спілкуватися з оточуючими

На мою думку, набагато складнішим за навчальний процес є процес виховний, хоч навчальних істин у стократ більше, ніж істин виховних. Тому й працюю над проблемою «… посилення виховного потенціалу уроків…».

Які ж можливості вчителя-словесника для виховного впливу на учнів?

Так, готуючи учнів до твору на тему: «Моє рідне село», на попередніх уроках використовую уривки з легенд та переказів про Князівку. Визначаючи види речень, учні записують прислів’я: кожному мила своя сторона; всюди добре, а вдома найкраще; вислови: «Батьківщина починається з рідного порогу»; «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього».

У творах діти висловили свої почуття любові до рідного куточка, з болем говорили про те, що така колись повновода річка Случ несе зараз брудні потоки, а ліс все менше радує нас дзвінким співом птахів.

Готуючись до уроків, підбираю тексти не тільки із збірників диктантів та вправ. Багато цікавого матеріалу знаходжу у книгах В. Скуратівського «Берегиня», А. Кондратюка «З вишневого саду», Є. Моргуна «Ключ-трава».

Вдало підібраний матеріал допомагає розкривати красу природи, прищеплювати любов до материнської пісні, мови, до землі батьків, розкривати красу людської душі.

Вивчаючи розділ «Морфологія» у 6-7 класах, часто практикую вибіркові диктанти. Наприклад, учні опрацьовуючи іменники, виписують їх з поезії Є. Моргуна:

Доглядаєм айстри, вихваляєм рожі,

Біля них усюди славнозвісний гамір,

А кладем до рани сірий подорожник,

Той, що найчастіше топчемо ногами.

     Потім слово «подорожник» розбираємо за будовою. Спільнокореневі слова учні віднаходять в уривках з поезії І. Малкова:

Стоїть при дорозі

Хлопчатко в сорочці рваній:

- Я- подорожник,

Прикладайте мене до рани.

Ідуть подорожні – ніхто з них не стане.

Працюючи над текстом , веду бесіду про природу, про лікарські рослини.

Як висновок, учні записують у зошит таке речення: «Тільки любов до природи врятує її існування».

Для посилення виховного потенціалу на уроках часто практикую проблемно-ситуативні завдання. Виконуючи їх, учні акцентують увагу на важливих морально-етичних, суспільно-політичних проблемах, шукають відповіді на злободенні питання сучасності.

Наприклад, така ситуація.

Надійка з болем розповідає:

-                Мене запросила на день народження подруга. Гостей було багато. Подарунки – дорогі сувеніри, прикраси, біжутерія. Я подарувала книгу. І… залишилася без подруги. Як мені бути?

Завдання. Висловіть свою думку з цього приводу, використовуючи односкладні речення.

У процесі виконання завдань учні можуть запропонувати кілька відповідей на питання: дискусійних, неправильних, правильних. Вони дають змогу корегувати не лише мовлення учнів, а й вчинки, поведінку в процесі подальшої виховної роботи. Твори учнів можуть бути добрим орієнтиром класному керівникові у плануванні й організації виховного процесу.